Антків Богдан Михайлович

antkiv

Антків Богдан Михайлович (14. 01. 1915, Острів, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 22. 12. 1998, Львів) – український актор, драматург, заслужений артист УРСР (з 1952).

Народився 14 січня 1915 року в с. Острові Тернопільського району. Батько – сільський диригент-самоук. Навчався в Тернопільській український гімназії.

Початкову музичну освіту отримав на курсах хорового диригування в Тернополі (1933-1934).  Закінчив у 1935–1936 роках 6-місячні заочні диригентські курси у Львові; керував хором у рідному селі.

Як активного діяча “Просвіти”, Богдана Антківа виселяють у прикарпатське село Горохолину Богородчанського повіту Станіславівського воєводства. Працюючи в “Маслосоюзі” (кооперативно-кредитна спілка), керував хорами (дорослим чоловічим і змішаним дитячим) читальні “Просвіти”.

В 1937-1938 роках перебував у Станіславівській в’язниці за участь у діяльності товариства “Відродження”, після чого був виселений на Львівщину. 1940–1941 років Богдан Антків співав у хоровій капелі при Тернопільській обласній філармонії. З 1941-го до 1944-го керував сільським хором і драматичним гуртком у рідному селі Острів.

У 1944-1948 роках працював хормейстером у Тернопільському драматичному театрі імені І. Франка. Тернопіль було дуже зруйновано в роки війни, тому театр працював у Чорткові. 1948 року театр перевели в Тернопіль і почали іменувати Тернопільський музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Тут Богдан Антків працював до 1963 року, виконуючи героїко-романтичні ролі.

У 1952-го Б. Антківу було присвоєно звання заслуженого артиста України. З 1963 до 1964-го Богдан Михайлович диригував студентським ансамблем “Черемош”. Б. Антків також зробив музичне оформлення декількох вистав, його перу належить музика до романсів “Жалю, мій жалю” та “Ой ти, дівчино”, хоровий твір “Лічу в неволі дні і ночі” на слова Т. Шевченка. Популярною стала його пісня “Романе, Романе” на слова поета М. Петренка.

З 1963 року й до останніх днів свого життя Б. Антків був провідним актором Львівського академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької. За сумісництвом зайнявся диригуванням хору Львівського університету, але найбільше — збагаченням театрального репертуару.

З-під його пера вийшли інсценізації  — “Сестри Річинські” та “Рута на камені” за мотивами творів Ірини Вільде, “На зламі ночі” за Р. Іваничуком, “Прапороносці” за О. Гончарем (у співавторстві із С. Данченком), трилогія “Мазепа” за Б. Лепким.

А ще Богдан Антків був автором  ряду статей про митців театру ім. М. Заньковецької: Сусанну Коваль, Семена Оніпка, Дем’яна Козачковського. Читав лекції з питань музично-хорового виховання в театральній студії.

Помер 2 грудня 1998 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Джерело

Дуда, І. Антків Богдан Михайлович [Текст] / І. Дуда, Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А. — Й. — С. 44 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2513 публікацій.

Залишити відповідь