АНДРЕЙЧИН Михайло Антонович

02.08.2016 | Автор: | Категорія: Лікарі, НТШ і Тернопільщина
Андрейчин Михайло Антонович  (22.02.1940, с. Веселівка (мешканці переселені в с. Дворіччя) Теребовлянського району Тернопільської області) — український лікар-інфекціоніст, епідеміолог. Доктор медичних наук (1981). Професор (1983).
Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Дійсний член Нью-Йоркської АН (1995), член Європейського товариства з хіміотерапії інфекційних хвороб (1996), почесний член Всесвітнього біографічного центру Кембриджського університету (1999), Польського товариства лікарів-епідеміологів та інфекціоністів, почесний професор Харківського НДІ мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова, член-кореспондент Академії медичних наук України (2007). Ім’я Андрейчина внесено у Всесвітній бібліографічний довідник видатних людей «Хто є Хто» (1999).

Михайло Андрейчин народився 22 лютого 1940 року в селянській сім’ї на Теребовлянщині. У місяч­ному віці разом з батьками переїхав у м. Копичинці.

У 1947 році вступив до першого класу Копичинецької середньої школи, яку закінчив з від­знакою. У 1963 році закінчив Тернопільський медичний інститут і зараховується у клінічну ординатуру при кафедрі інфекційних хвороб.

Відслуживши в армії, працює терапевтом на Бережанщині. З 1969 року — асистент на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології’Тернопільського медичного інституту, з 1975 року — доцент.

У 1970 році захищає кандидатську, у 1979 році — докторську дисертацію на тему «Холемія і бактерійна флора в патогенезі та клініці вірусного гепатиту і холецеститу» і стає наймолодшим на той час в інституті доктором медичних наук. З 1981 року М. А. Андрейчин очолює кафедру інфекційних хвороб, з 1983 року — проректор з наукової роботи інституту.

Широка палітра наукових інтересів М. Андрейчина. Він не лише активно генерує наукові ідеї, а й наполегливо і послідовно втілює їх у життя. Вагомий внесок зробив у вивчення нез’ясованих ланок патогенезу вірусних гепатитів, харчових токсикоінфекцій, сальмонельозу, шигельозу, бешихи, еризипелоїду, гострих респі­раторних хвороб та ряду інших. Під керівництвом М. А. Андрейчина вперше роз­роблено термографічну семіотику розповсюджених інфекційних хвороб.

Важли­вим напрямком наукової діяльності Михайла Антоновича є удосконалення діагнос­тики та лікування інфекційних хворих. Вперше в Україні почав засто­совувати препарати рекомбінантного інтерферону в лікуванні хворих на гепатит В, оперізувальний герпес. В останнє десятиріччя під його керівництвом розроб­лено, апробовано і з успіхом впроваджено в практику високоефективні схеми комплексного лікування з використанням різних ентеросорбентів, антиоксидантів, гепатопротекторів, імуномодуляторів. Вони застосовуються не лише в Україні, а й знайшли визнання за кордоном.

Наукові здобутки Михайло Андрейчин широко висвітлив у наукових публікаціях. Він є автором і співавтором понад 400 наукових і навчально-мето­дичних праць, у тому числі 14 монографій, довідників, керівництв для лікарів, навчальних посібників, 20 методичних рекомендацій та інформаційних листів, затверджених МОЗ, низки науково-популярних брошур, за його редакцією видано «Довідник фельдшера» у двох томах. Має 27 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. М. А. Андрейчин створив школу українських інфекціо­ністів. Під його керівництвом підготовлено і захищено 5 докторських і 24 канди­датські дисертації.

Значну увагу М. Андрейчин приділяє педагогічній роботі. Його лекціями захоплюються не лише студенти, а й аспіранти, послухати їх і вчитися лекторської майстерності приходять науковці і практикуючі лікарі. Першочергове значення надає М. Андрейчин практичній роботі студентів, оволодінню ниминавичок клінічного обстеження хворого, застосуванню найновіших методів діагностики і сучасного лікування, лікарської етики. Очолюваний ним колектив кафедри склав і випустив компакт-диск «Інфекційні хвороби», що є першою спробою в Україні подати навчальний матеріал в електронному варіанті.

М. Андрейчин не лише видатний науковець і педагог, але й досвідчений лікар-клініцист. У 1994 році він брав участь у ліквідації спалаху холери на півдні України. Його клінічні обходи приносять користь не тільки хворим, а й є доброю школою для молодих і досвідчених лікарів.

М. Андрейчин виконує велику громадську роботу. З 1995 року завдяки його зусиллям почав видаватись перший всеукраїнський науково-практичний журнал «Інфекційні хвороби». Часопис вийшов на 1,5 року раніше, ніж подібні фахові журнали деінде на теренах колишнього СРСР. Зараз часопис, головним редактором якого є М. Андрейчин, визнаний не лише в Україні, але й за кордоном.

Він є членом редакційних колегій і рад 5 науково-медичних журналів. У 1997 році очолив ініціативну групу, завдяки зусиллям якої було створено Асоціацію інфекціоністів України. На установчій конференції Асоціації М. Андрейчина одноголосно обрано Головою.- Під його керівництвом уже проведено з’їзд інфекціоністів України, 4 пленуми і науково-практичні конференції.

Розробки М. Андрейчина, спрямовані на покращення надання медичної допомоги інфекційним хворим, здобули високу оцінку серед фахівців. Вони демонструвались на виставках досягнень народного господарства і були удостоєні срібної (1989) медалі, ряду дипломів. За значні досягнення в галузі інфектології в 1998 році його нагороджено Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України. У цьому ж році на загальних зборах Академії наук вищої школи України М. А. Андрейчина за створення української школи інфекціоністів, за вклад у розвиток медичної науки і редагування всеукраїнського науково-практичного медичного журналу «Інфекційні хвороби» було відзначено найпрестижнішою нагородою — орденом Ярослава Мудрого.

Протягом багатьох років професор М. Андрейчин є членом Спеціалізованої ради по захисту докторських дисертацій з інфекційних хвороб, понад 4 роки був експертом ВАК України.

М. Андрейчин визнаний науковець не лише в Україні, а й у світі. Про його наукові досягнення щодо сучасної терапії гострих і хронічних вірусних гепатитів, лептоспірозу, кишкових інфекцій довідуємося з численних міжнародних і регіональних з’їздів та конференцій (7-й міжнародний конгрес з інфекційних хвороб у Празі, з’їзди інфекціоністів Росії, Білорусі, Литви, міжнародні конгреси з інфекційних хвороб у Бостоні, Варшаві, Базелі тощо).

З 1995 року М. Андрейчина обрано дійсним членом Нью-Йоркської академії наук, з 1996 року — Європей­ського товариства з хіміотерапії інфекційних хвороб, з 1999 року — він почесний член Всесвітнього бібліографічного центру Кембриджського університету. Його ім’я і досягнення у 1999 році внесено у всесвітній бібліографічний довідник видатних людей «Хто є Хто».

Попри велику зайнятість Михайло Андрейчин надзвичайно чуйний і простий у спілкуванні. Співробітники, учні поважають його за інтелігентність, порядність і доброзичливість, високий професійний рівень, людяність і скромність.

Джерела:

Андрейчин, М. Започатковано співпрацю з польськими вченими [Текст] : [про спільні наук. дослідження Терноп. осередку НТШ та пол. науковців] / М. Андрейчин // Вільне життя. – 2008. – 5 квіт. – С. 4.

Андрейчин, М. Молода жага творчого пошуку [Текст] : [спогади] / М. Андрейчин // Літературний Тернопіль. – 2015. – № 4. – С. 117-127.

Андрейчин, М. Наукове товариство ім. Шевченка на Тернопільщині: минуле і сучасність [Текст] / М. Андрейчин // Збірник праць / Терноп. осередок НТШ ; відп. ред. серії М. Андрейчин . – Т. : Терно-граф, 2013. – Т. 8: Музеї Тернопільщини. – С. 17-23.

Андрейчин, М. Пам’ятник святому Роху в Копичинцях [Текст] / М. Андрейчин // Літературний Тернопіль. – 2014. – № 4. – С. 137-141 : фот.

***

Головин, Б. Тернополянин – у складі АМН України [Текст] / Б. Головин // Вільне життя. – 2007. – 14 лип. – С. 1.

Збірник праць [Текст] / Терноп. осередок НТШ ; відп. ред. серії М. Андрейчин. – Т. : Терно-граф, 2013 – .
Т. 8 : Музеї Тернопільщини : Scientific collection / ред. Е. Бистрицька. – 2013. – 544 с. : іл.

Медицина, наука, Україна ведуть його дорогами життя [Текст] : 75 років видат. вченому та громад. діячу М. А. Андрейчину // Медична академія. – 2015. – № 4 (21 лют.). – С. 3, 4 .

Савка, Б. Копичинці: мандрівка через століття [Текст]. – Тернопіль, 2001. – С. 552-554.

Славний ювілей Михайла Антоновича Андрейчина [Текст] : [70-річчя з дня народж. видат. вченого-інфекціоніста, педагога, громад. діяча] // Інфекційні хвороби. – 2010. – N 1. – С. 85-87 : фот.

Файфура, В. Життя, віддане науці. Фонд професора Е.Н. Бергера в обласному архіві [Текст] / В. Файфура, М. Андрейчин // Медична академія. – 2015. – № 14 (25 лип.). – С. 7 : фот. ; № 15 (7 серп.). – С. 7 : іл.

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2382 публікацій.

Коментарі (2)

  1. […] Родом з Копичинців двоє відомих акторів. Марія Сафіян (Лозинська) була першою українською актрисою. 15-річною юнкою знялася в 1936 р. у стрічці «Для добра та краси», яка мала на меті пропаганду кооперативного руху Дітьми Марії Лозинської є відомі українські діаспорні діячі Аскольд Лозинський та Лариса Кий. З української родини походив польський актор Роман Губченко. У м. Копичинцях провів дитинство вчений-інфекціоніст Михайло Андрейчин. […]

  2. […] АНДРЕЙЧИН Михайло, голова осередку НТШ, доктор медицини, професор медичного університету імені І. Горбачевського — за вагомий внесок у розвиток науки і культури та багаторічну популяризацію творчих досягнень видатних українських вчених і громадсько-культурних діячів. […]

Залишити відповідь