АCТАФ’ЄВ Олександр Григорович

АCТАФ’ЄВ Олександр Григорович (псевдонім — Олесь Нічлава; 10.08.1952, мис Лазарєва Хабаровського краю Росії) — український поет, критик, літературознавець, перекладач. Член НСПУ (1992). Доктор філологічних наук (1999). Професор (1999). Батько Анатолія Дністрового. Чоловік Марії Астаф’євої. Медаль Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка «Будівничий України» (2001). Золота медаль Полонійної академії (Ченстохова, Польща, 2008) – за внесок у розвиток україно-польські літературні зв’язків. Громадсько-культурний діяч, член НСПУ(1992), Національної асоціації україністів з (1996), Міжнародного ПЕН-клубу (2008). Всеукраїнська Премія братів Богдана і Левка Лепких (2009)

Народився в сім’ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області. Закінчив середнюшколу у Борщеві (1969), Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові (1980) та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.

1970-1979, 1981-1985 працював у Тернополі, 1980–1981 – завідувачем редакції видавництва «Каменяр» у Львові, 1981–1982 – кореспондентом газети «Зірка» , викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986–2001).

У 1999 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Лірика української еміграції: Еволюція стильових систем». У Київському університеті з 2001 – професор. кафедри теорії літератури та компаративістики.

Кандидатська дисертація «Особливості типізації в ліриці» (1991), докторська дисертація «Лірика української еміграції: еволюція стильових систем» (1999). Читає курси загагального та порівняльного літературознавства.

Як учений виступає прибічником структурно-семіотичної естетики, ідеї якої застосовує для вивчення та інтерпретації історії укр. еміграційної літератури та деяких питань її теорії (написав із цієї проблематики 10 монографій, книг і брошур, окремі з них перекладені англійською, німецькою, французькою мовами).

Читав курси лекцій у Сорбоні, Паризькоому інституті східних мов і цивілізацій, Будапештському, Варшавському, Люнебурзькому (Німеччина) університетах. Автор:

низки поетичних збірок:

  • «Листвяний дзвін» (вірші, поема, Львів, 1981),
  • «Заручини» (Київ, 1988),
  • «Слова, народжені снігами» (Ніжин, 1995),
  • «Зблизька і на відстані» (вірші, поеми, переклади, Київ, 1996, пер. Ніжин, 1999),
  • «На київськім столі» (Київ, 2005),
  • «Близнюки мої, очі» (вірші, поеми, переклади, Київ, 2007),
  • «Каталог речей» (Київ, 2008),
  • «Львів. До запитання» (вірші, поема, 2008),

поетичні твори Астаф′єва перекладені англійською, німецькою, французькою, польською, болгарською, російською, білоруською, грузинською мовами, вони увійшли до багатьох збірників та антологій, зокрема до «Antology of PEN» (Потомак, США, 2010);

книг памфлетів:

  • «Ніжинські гримаси» (Чернігів, 1994, у співавт.);

упорядник:

  • антологій:
    • «Поети «Нью-Йоркської групи» (Харків, 2003; 2009),
    • «Празька поетична школа» (Харків, 2004; 2009),
  • хрестоматій:
    • «Адам Міцкевич. Вибране» (Київ, 2004),
    • «Адам Міцкевич. Кримські сонети» (Київ, 2005),
  • епістоляріїв:
    • «Дмитро Нитченко. Листи письменників» (Ніжин – Київ, 1998–2001, т.2–5),
  • «Бібліографічного показника публікацій професора Миколи Ткачука» (Тернопіль, 2009, у співавт.),
  • наукового збірника «Gente Ruthenus – Natione Polonus. Symbolae in Honorum Rostyslav Radychews’kyj» (Київ, 2008) та ін.

Виступає як перекладач з французької, німецької, польської, чеської, болгарської, російської та ін.

Відзнаки:

  • знак «Відмінник народної освіти» (1999),
  • Почесна Грамота МОН України (2000),
  • Подяка Президента України (2009),
  • Почесна Грамота Київської міської державної адміністрації (2011).

Премії:

  • літературна премія ім. Бориса Грінченка (1995)
  • літературна премія ім. Михайла Коцюбинського (2001) НСПУ,
  • Всеукраїнська Премія братів Богдана і Левка Лепких (2009),
  • міжнародна премія у галузі художнього перекладу імені Остапа Грицая (2010).

Автор близько 300 наукових праць; упорядник і науковий редактор багатьох видань Основні праці:

  • Поети Нью-Йоркської групи. Ніжин, 1995;
  • Лірика української еміграції: еволюція стильових систем. Київ, 1998;
  • Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. Київ, 2000;
  • Das Thema des Huhgertodes in der ukrainischen Literatur. Greifswald, 2004;
  • Поетичні системи українського зарубіжжя. Київ, 2005; Les conferences de Paris. Paris, 2006;
  • Ніжинська еміграція. Київ, 2006 (у співавт.);
  • Теорія і практика українського перекладу. Київ, 2007 (у співавт.);
  • Компаративний аналіз художнього перекладу. Київ, 2008 (у співавт.);
  • Художній переклад: діалог культурно-історичних епох. Посібник-практикум. Київ, 2010 (у співавт.);
  • Українсько-польські літературні взаємини: історія, типологія, рецепція. Донецьк, 2010 (у співавт.);
  • Орнаменти слова. Київ; Дрогобич, 2011;
  • Ренесансна література українсько-польського пограниччя. Київ, 2012
  • та ін.

джерела

Астаф’єв Олександр Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Київ, 2014-2019. – Режим доступу:  http://eu.univ.kiev.ua/departments/instytut-filologiyi/astaf-ev-oleksandr-grygorovych, (останній перегляд: 15.08.2019).

Мельничук, Б. Астаф’єв Олександр Григорович [Текст] / Б. Мельничук. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — 56 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2600 публікацій.

Залишити відповідь