АБРАМОВИЧ Никанор Никандрович

13.01.2019 | Автор: | Категорія: Церковні діячі
АБРАМОВИЧ Никанор Никандрович (справж. – Бурчак-Абрамович; 27. 07 (08. 08). 1883, с. Мизове, нині Старовижів. р-ну Волинської області – 21. 03. 1969, м. Карлсруе, Німеччина) – церковний і культурно-освітній діяч, митрополит УАПЦ. Брат П. Абрамовича.

Закінчив Волинську духовну семінарію в Житомирі (до 1902 діяла в Кременці), духовну академію в Києві. В період УНР – один із організаторів церковного й освітнього життя на Волині.

1918 -редактор журналу «Світець», 1919 – співредактор журналу «Громадянин». Голова Собору в Почаєві 3-10 жовтня 1921, який ухвалив рішення про українізацію церкви. Співорганізатор відновлення і УАПЦ 1941-1942.

9 лютого 1942 хіротонізований на єпископа, від березня того ж року – єпископ Київський і Чигиринський. У Почаєві вів переговори з митрополитом Української автономної церкви Олексієм (Громадським) про об’єднання двох церков, підписав 8 жовтня 1942 «Акт поєднання».

Від 1944 – в Німеччині. 1953 обраний митрополитом УАПЦ в еміграції. Від 1948 – голова Богословського наукового інституту УАПЦ. Редактор журналу «Богословський вісник” і «Рідна Церква», видань «Служебника»” (1949) і «Часослова» (1950).  Автор праць:

  • «Догматично-канонічний устрій Вселенської Православної Церкви»,
  • «Історія Дерманського монастиря» (обидві – 1948),
  • «Старі церковні звичаї на Волині» (1950),
  • статей на церковні й історико-краєзнавчі теми.

Джерело:

Гуцал, П. АБРАМОВИЧ Никанор Никандрович ([Текст] / П. Гуцал, М. Костриця// Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. – Т. 1 : А – Й. – С. 18 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2122 публікацій.

Залишити відповідь