Замок над Вільховцем

10.02.2015 | Автор: | Категорія: Історія регіону

Замок над Вільховцем
(Язл
івецбкий замок)

http://cs306913.vk.me/v306913984/1aa3/7O5d5Nliu48.jpgКрім Бучача і численних подільських осель, родині Бучацьких у XIV ст. належали також Язлівці (з 1947 р. Яблунівка). Від Бучача сюди якихось півдня ходу або ж годину кінної їзди верхи. Очевидно, Язлівці були у середньовіччі важливим форпостом в обороні південних границь Бучаччини і всього Поділля.

Язіловець. Не випадково з цього словосполучення утворилася прадавня назва села. Яз — густий частокіл, загорожа у вузькому труднопрохідному місці з неширокою прогалиною для проїзду. Зрозуміло, що ворота охоронялися, щоб на певний час затримати «незваних гостей» і подати знак небезпеки у навколишні поселення. На чатах стояли досвідчені й хоробрі «ловці».

У часи постійних татарських набігів виникла необхідність посилити оборону краю і були збудовані на найважливіших шляхах кам’яні ук­ріплення. Так, у кінці XIV ст. в урочищі Язлівці неподалік старих оборонних засад споруджений замок. Відтоді одна з гілок родини Бучацьких стала постійно проживати у Язловецькому замку. Цілком логічно, змінилося їх прізвище на Язловецькі.

Замок розташований на вузькому хребті плоскогір’я, що з трьох сторін оточене закрутом річечки Вільховець. Первісно у плані він мав дещо витягнутий п’ятикутник з одною чотиригранною вежею у західному заломі стін. Поряд з вежею, праворуч, у найкоротшій стіні розміщувалися ворота на висоті другого ярусу. Дістатися до них мож­на було по похилій доріжці та відкидному містку. При північній стіні був зведений невеликий будинок у готичному стилі. Стіни його підсилювали міцні контрфорси поміж яких видніли гострострілі прорізи  вікон, у приміщеннях нервюрне склепіння тощо.

У першій половині XV ст. замок розбудовують у східному напрямі. Нове п’ятикутне подвір’я, аналогічно як і старе, обнесено високою сті­ною до двох метрів завтовшки із стрільницями для вогнепальної зброї. Зі східного, також гостроконечного боку, неначе дія рівноваги спору­дили чотирикутну вежу. На місці рова, що оточував колишню східну стіну (тепер середня), прибудували невеликий будинок для військового гарнізону. Замок збільшився майже вдвоє, зросли його оборонні мож­ливості. Під захистом замку в долині швидко розросталося містечко. У  ньому оселилися вірмени, сформувався торговельний центр, який конкурував зі Львовом, Бродами, Кам’янцем.

Однак коронному гетьману королівського війська Юрію Язловецькому (близько 1500—1575) укріплення його родинного замку видали­ся недостатніми, і він у 1550 — 1560-х роках їх підсилює потужною оборонною баштою із південно-західного боку. Вона добре збереглася до сьогодні, вражає своєю величчю. Чотириярусна, ромбовидна у пла­ні, сторони 25 і 20 метрів, товщина мурів сягає 4 метри. Склепіння на всіх ярусах коробове. Особливий інтерес являють в’їздові ворота і коридор, що пронизує башту наскрізь на рівні третього ярусу. Над воротами, на висоті понад десять метрів видніється різьблений кам’я­ний портал ренесансного стилю із зображенням гербу Язловецьких. Сполучення із замком здійснювалося за допомогою високої кам’яної площадки, похилого пандусу і відкидного містка. Таким чином, башта виконувала функцію надбрамної і водночас оборонної споруди. З неї можна було вести прямий і фланговий обстріл вздовж південної і пів­нічно-західної стін. У тому ж часі зводять будинок, що ділив подвір’я на дві частини — західну і східну. На першому поверсі він мав нас­крізний  прохід.

Останній з роду Язловецьких — Геронім — помирає у 1607 році, і замок за короткий час поринає у круговерть власників: Радзивіли, Чурили, Вольські, Білецькі. які майже не дбали про його міцність. Врешті 1643 р. язловецькнй замок купує гетьман королівського війсь­ка Станіслав Конецпольський. Він і син Олександр у 1644—1659 ро­ках прибудовують північну півкруглу башту та оточують замок із схо­ду, півдня і заходу зовнішнім фортифікаційним кільцем — так званим нижнім замком.Його східна оборонна система складається з двох ква­дратних веж, одна надбрамна з піднімальним містком. Західна являла собою прямокутну казематну будівлю (згодом перебудовану на палац) із наскрізним арочним проїздом (західні ворота) та два невеликі ку­тові бастіони.

За міцністю і оборонними засобами замок над Вільховцем зарахо­вувався до найкращих фортець краю, його ніколи не намагалися здо­бути татари, не спокушувалося на нього і козацьке військо. Лише через недбальство і бездарність командирів замок два рази здавали майже без бою туркам (1672, 1676). У турецько-польській війні він був до­ведений до руїни і відбудований на початку XVIII ст. Яном Конецпольським. Та час середньовічних фортець вже минув. Останні влас­ники замку Любомирські, Понятовські не турбувалися про його вигляд і стан. Натомість розбудували і прикрасили палац (1746 р."), поряд заклали парк.

Язловецький замок є яскравим прикладом розвитку середньовічної фортифікації від мурів зі стрільницями і башт до нової бастіонно-равелінної системи оборони. У ньому відображені найважливіші етапи іс­торії замкової архітектури. Сьогодні ми шкодуємо, що така унікаль­на споруда не дійшла до нас у цілості та сподіваємося, на її відбудову в майбутньому.

 

 

 

 

 

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1918 публікацій.

Залишити відповідь