Опис туристичних піших маршрутів у Теребовлянському районі

23.01.2015 | Автор: | Категорія: Туристичні маршрути

Опис туристичних піших маршрутів

Теребовля – Зеленче – Підгоряни, Теребовля – Долина – Буданів – Теребовля, Микулинці – Струсів – Теребовля

Теребовлянський район розташований в західній частині Правобережного лісостепу, займаючи центральну частину Тернопільської області.   Район є одним з найбільших у Тернопільській області. Теребовлянська земля багата на чорно­зем, камінь, особливо червоний пісковик, гли­ну, пісок, крейду. Рельєф району мальовничий, характери­зується невеликими підвищеннями, пагорба­ми, впадинами, широкими долинами річок. По території району протікають річки Стрипа, Се­рет, Гнізна , велика кількість потічків, які жив­лять чисельні мальовничі ставки, багаті на рибу.

Різноманітний рослинний і тваринний світ Теребовлянщини. В районі є два заказ­ники, один з яких державного значення, 14 ботанічних пам’яток природи місцевого значення.

Місто Теребовля, адміністративний центр району знаходиться майже в центральній частині району, розкинувшись на берегах р. Гнізна, яка розділяє його на праву і ліву частини. По території району проходить залізниця Тернопіль-Чернівці, автодорога державного значення Луцьк – Чернівці.

Відстань від райцентру до Тернополя – шосейною дорогою – 32 км, залізницею – 36 км. Площа району складає 1130 кв. км, що становить 8,1% від території області, населення 70,2 тис . чол., в тому населення на 1 кв . км складає 62.2 чол.числі міське – 20,9 тис. чол., сільське – 49,3 тис. чол.

 

Теребовля багата своєю історією, яка сягає у сиву давнину.

Першу письмову  згадку про м. Теребовлю (Теребовль) знаходимо в Іпатіївському літописі за 1097 рік. Зв’язана ця згадка з осліпленням князя Теребовлянського Василька Ростиславовича, який брав участь у з’їзді князів у Любечі під Києвом.  Про далекі княжі часи Теребовлі нагадують оборонні вали на Замковій горі, давньоруські городища біля с. Кровинка, на узліссі Теребовлянського лісу біля с. Малів, в с. Зелене у місці впадіння р. Гнізни в р. Серет.  У 1389 році Теребовля отримала Магдебурзьке право.

 Теребовлянський історико – краєзнавчий музей відкритий 29 серпня 1999 року. Розташований в реставрованому двоповерховому будинку. Складається із семи залів в яких виставлено вісім експозицій:

Археологія.

Княжий період (X – XIV).

Теребовлянщина в період середньовіччя (1349 – 1772 рр.).

Теребовлянщина в складі Австрійської імперії (1772 – 1918 рр.).

Друга світова війна (1939 – 1945 рр.).

Розвиток національно-визвольного руху у 40 – 90 рр.

Етнографія.

Зал Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого.

            На особливу увагу заслуговує виставка дереворитів народного майстра України Остапа Пасіки.

            В музеї представлені численні пам’ятки трипільської, черняхівської культури, періоду Київської Русі, середньовіччя, великий матеріал речей побуту та етнографії кінця XIX початку XX ст., всього понад 1,5 тис. експонатів.

            У музеї проводяться екскурсії, наукові конференції, тематичні екскурсії, присвячені історичним датам, видатним діячам нашої держави, учасникам боротьби за волю України.

Всього на території ра­йону 102 пам’ятки архітектури (з них 43 пам’ят­ки в м. Теребовлі) і 22 пам’ятки археології.

Візиткою Теребовлі є Замок – пам’ятка архітектури ХIV- XVII ст. У плані Замок має неправильну, видовжену і звужену на південь форму п’ятикутника, яка відповідає конфігурації гори. Потужні кам’яні мури шириною від 2.5 до 5 м. з трьома вежами, численними бійницями були призначення для тривалої оборони і справляють враження по сьогоднішній день.  В даний час Замкова гора — улюблене місце відпочинку  теребовлянців і гостей міста.

До найдавніших пам’яток архітектури міста відноситься Миколаївська церква ХVІ ст. Це унікальний зразок оборонної культової спо­руди із закритим бойовим ярусом.

Також пам’яткою архітектури національного значення є комплекс споруд монастиря кармелітів (1635-1640рр.) належить до творінь ренесанс­но-барочної архітектури. Він складається із масивного костелу (сьогодні це церква св. Володимира УАПЦ), до якого з північного заходу приблокований двоповерховий монастир. Територія оточена оборонним муром із двоярусними вежами по кутах.

Однією з архітектурних пам’ятників є костел св. Петра і Павла, побудований у 1924 – 1929 роках у стилі старої римської базиліки, з двома високими баштами на фасаді. Костел (38 на 24 м, вежі 39 м висоти). Територія біля храму оточена колонадою з теребовлянського каменю. У 1956р. будівлю пристосували під будинок культури. Лише 1990 – 91рр. громаді римо – католиків міста частково повернули храм з органом.

Цікавою пам’яткою архітектури являються руїни Підгірянського або Угодницького монастиря на південній околиці  Теребовлі біля с. Підгора.  Початки монастиря губляться у ХІІ столітті, але офіційно він датується XVII століттям.

 Палац – замок в Підгайчиках причаївся серед великого саду, на невисокому пагорбі. Будівлю зведено в 1877 році, про що свідчить напис на фасаді палацу з тильної сторони. Споруда зведена у бароковому стилі, розмірами не вражає, зате охайна та привітна. Вхід прикрашає портик на величних колонах. Фасад та вікна прикрашені ліпниною. Навколо палацу було закладено великий парк площею майже 10 гектарів.

Частково збереглася огорожа парку з старими воротами при в’їзді. Зараз в палаці знаходиться геріатричне відділення центральної районної лікарні.

На крутому пагорбі, що омивається річкою Серет, посередині села Долина, а в ті часи містечка, стоїть, чи скоріше стояв, замок. Збудований у формі прямокутника, обнесений мурами товщиною у три метри, та укріплений по кутах баштами споруда була надійним захистом від нападів. Західна башта і зараз справляє враження грізного та надійного оборонця, хоча залишився від неї лише перший ярус з шістьма вікнами-бійницями.

 Верхній поверх башти був розібраний, а підвал всередині засипано землею, хоча вхід у підземелля зберігся.

Зберегли в’їздну браму в замок, що зараз примикає до костелу Святої Трійці..

Буданівський замок — фортифікаційна споруда у селі (колишньому містечку)  Замок височить на Замковій горі, підступи до якої утруднюють природні перешкоди.

Збереглися дві наріжні конусоподібні башти з двома ярусами гарматних амбразур, що зводяться на висоту п’ятиповерхового будинку. Поряд з баштами збереглися фрагменти замкових мурів та старі келійні корпуси, переобладнані із замкових казарм, що тягнуться до костелу.

Серед пам’яток старовини виділяються своєю архітектурою замок ХVІст. та Троїцький парафіяльний костел ХVІІІ ст. в смт. Микулинці. Костел є однією з найкращих і оригінальних пам’яток архітектури епохи пізнього бароко.

Палац графів Реїв або Микулинецький

палац — пам’ятка архітектури в Микулинцях, розташований у старому парку. Споруджений наприкінці XVIII ст. на кошти    Потоцьких, перебудований у XIX ст. стилі ампір коштом магна та  Яном Конопкою. Зараз у приміщенні палацу діє Микулинецька обласна

фізіотерапевтична лікарня.

Вражаюча архітектурна пам’ятка Струсова  – дуже високий, як для села, неготичний костел Св. Станіслава. Його будівництво розпочато у 1894 році, і закінчено – у 1903-му. Храм і здалеку виглядить переконливо. А як підійти ближче, так взагалі складається враження, що перед нами – самий високий костел Тернопілля.

Ще одна визначна пам’ятка Струсова – палац. Той самий, зведений з замкового каміння. В реєстрах він значиться, як «палац Голуховських» чи «палац Дунін – Борковських», що з історичної точки зору є не зовсім вірним. Так, вищезазначені особи дійсно були його власниками, але ж історія маєтку є значно давнішою і сягає XVIII століття. Для того, щоб зрозуміти її, проведено короткий екскурс історією власників Струсова. 

Саме Лянцкоронські, скоріш за все, й були фундаторами палацу у Струсові. З тих часів до наших днів дійшов класицистичний двоповерховий палацовий комплекс, який незважаючи на свою занедбаність, і досі вражає гостей Струсова. Він має відразу два фасади. Перший, центральний, має 6 колон з трикутним фронтоном над ними. 

Другий, парковий фасад, більш цікавий. Завдяки рельєфу місцевості він виглядає таким, що знаходиться на підвищенні. Найбільшою його окрасою є добре збережена балюстрада. Цікаво, що у стіні цього переходу між палацом і кухнею існували масивні двері: господар міг заїхати бричкою майже до своїх покоїв. 

У с. Заздрість народився Верховний Архієпископ Митрополит Кардинал УГКЦ Йосиф Сліпий. У 1998 р. в селі побудували музейно-меморіальний комплекс Йосифа Сліпого, відреставровано житловий будинок де він народився,  встановлено пам’ятник.

На південно-західній окраїні Теребовлянського району, над рікою Стрипою, яка, вигнувшись дугою, утворює своєрідний півострів, розташоване с. Зарваниця — відоме відпустове місце УГКЦ на Теребовлянщині. Саме тут знаходиться Святе джерело, біля якого в давнину з’явилася ченцю Матір Божа. Над джерелом побудована каплиця, де поміщена ікона Зарваницької Матері Божої, якій у 1867р. папа Пій IX надав відпустового значення.

Чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої — одна із найдавніших в Україні. Вона дійшла до наших днів із XIII століття. У 2000 році в Зарваниці за р. Стрипа, під лісом, виріс релігійний комплекс, який складається із величезного Собору Зарваницької Матері Божої, надбрамної каплиці, каплиці над Святим джерелом, 60-метрової по висоті дзвіниці, архітектурно-скульптурної композиції з мармуровою скульптурою Богородиці, Хресної дороги.

У північній частині села побудоване співоче поле для проведення мистецько-духовних заходів. Воно вміщує до 50 тис. глядачів. До с. Зарваниці прилягає ландшафтний заказник, який створений з метою збереження унікального ландшафту, історико-культурних комплексів і об’єктів, створення умов для організації паломництва, туризму, відпочинку і духовного збагачення людини.

В районі екскурсії проводяться   по туристичних маршрутах:

1). “Тернопіль – Микулинці – Струсів – Заздрість – Зарваниця – Тернопіль”,

 2). “Теребовля – Острівець – Надрічне – Зарваниця – Теребовля”,

3). піший маршрут “Теребовля – Зеленче – Підгірянський монастир – Теребовля”,

 “Теребовля – Долина – Буданів – Теребовля”.

В широкий світ з Теребовлянщини вийшло багато вчених, церковних і громадських діячів, письменників, митців.

Василько Ростиславич – князь Теребовлянський (р. н. невідомий – 1124 р.).

Йосиф Сліпий – митрополит Галицький, кардинал, патріарх УГКЦ. Народився 17 лютого 1892 року у с. Заздрість. Помер 7 вересня 1984 року.

Михайло Паращук – всесвітньовідомий український скульптор, архітектор. Народився 16 листопада 1878 року в с. Варваринці. Помер 24 грудня 1963 року.

Михайло Бойчук – видатний український художник- новатор і педагог, засновник і керівник школи київських монументалістів. Народився 30 жовтня 1882 року в с. Романівка. Розстріляний 13 липня 1937 року.

Мирон Зарицький – визначний український математик. Народився 20 травня 1889 року в с. Могильниця. Помер 19 липня 1961 року.

Володимир Гжицький – відомий український письменник, поет-драматург. Народився 15 жовтня 1895 року в с. Острівець. Помер 19 грудня 1973 року.

Степан Гжицький – видатний український біохімік, професор, член-кореспондент АН України, заслужений діяч науки. Народився 14 січня 1900 року в с. Острівець. Помер 19 серпня 1976 року. У 1994 році Львівській Академії ветеринарної медицини присвоєно ім’я С. Гжицького.

Степан Будний – поет-журналіст. Народився 23 вересня 1933 року в с. Струсів. Помер 22 червня 1958 року.

Остап Пасіка – журналіст-різбяр, народний майстер України. Народився 25 липня 1929 року в с. Кровинка. Помер 9 червня 2000 року.

Роман Лубківський – поет, перекладач, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народився 10 серпня 1941 року в с. Острівець

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1918 публікацій.

Залишити відповідь