Бережани: вулицями старого міста

20.03.2013 | Автор: | Категорія: Пам’ятки | пам’ятні місця

Характерним елементом європейської середньовічної містобудівної структури Бережан є Ринкова площа як соціальна та комунально-управлінська домінанта населеного пункту. Центральна площа міста формувалася за майже визначеними західноєвропейськими зразками. Її важлива архітектурно-функціональна складова – міська Ратуша.


Її первісний варіант, зведений у 1530 р., можливо був знищений в 1660-х рр. Адже відомий французький мандрівник Ульріх фон Вердум під час перебування в Бережанах у 1671 р. про неї не згадує.

Та вже в 1705 р. згадується нова Ратуша  в центрі ринкового майдану як – будівля з ґонтовим покриттям, на першому ярусі якої розташовувалися 33 різноманітних крамниці, ятки, а також шинок. Століття по тому,  у 1803 році на місці двох попередніх  за ініціативи власниці навколишніх земель Ельжбети Любомирської була зведена сучисна будівля ратуші.

Пам’ятка відображає риси провінційного містобудування періоду розвинутого класицизму. Будинок мурований з цегли, прямокутний у плані, з внутрішнім двориком, двоповерховий. Над центральною частиною південного фасаду здіймається струнка двоярусна вежа з годинником.

Приміщення першого поверху мають анфіладне планування і хрестові склепіння, на другому поверсі планування змінене, перекриття плоскі. З 1805 до середини 1920-х рр. та в часи другої світової війни на другому поверсі знаходилася гімназія, в якій у 1825-1829 рр. зокрема навчався видатний український поет, беззаперечний «будитель Галицької Русі», Маркіян Шашкевич.
Житлові будинки навколо ринку вже в 2-й пол. XVII ст. були кам’яними, що вигідно вирізняло їх від загальноміської цивільної забудови – у більшості дерев’яних споруд з ґонтовим чи солом’яним покриттям.

Костел святих апостолів Петра і Павла в Бережанах Вид із гори Сторожисько Автор: Nakonechnyi o – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=76880353

Кам’яниці на Ринку були переважно одноповерховими з мансардою на рівні другого ярусу. Про такі будівлі згадується в тестаменті Яна (Йогана) Пфістера – визначного скульптора, який тривалий час проживав у Бережанах.
Виключно мурованими визначаються споруди, що оточують Бережанський ринковий майдан, зображення яких відтворені на карті капітана де-Пірха 1755 року.
Велику мистецьку цінність мають культові споруди міста. Парафіяльний костьол Різдва Богородиці (з поч. 1990-их рр. – діючий римо-католицький костьол Петра і Павла). Його споруджено у 1600-1620 роках.
Кутова башта-дзвіниця була зведена у 1741 році (М. Мацішевський датує будівництво дзвіниці 1740 роком та вказує, що перед цим існувала дзвіниця оборонна вежа-дзвіниця, яка ймовірно згоріла під час пожежі). Костел побудований в стилі пізньої готики. Будівля кам’яна, хрестова в плані.
Навпроти західного фасаду Ратуші розташована церква Святої Трійці, первісний варіант якої споруджений у 1626 році. В 1748-1768 рр. цекрву перебудовано за наказом власника навколишніх земель Августа Чарторийського. Вона отримує яскраво виражені ренесансно-барокові риси.
Сучасного архітектонічного вигляду церква отримала при наступній перебудові, зініційованій парохом Бережан Теодором Кордубою в 1893-1903 рр. Високомистецька декоративна різьба інтер’єрів виконана, як заначав у 1930-х рр. місцевий краєзнавець С. Вішнєвскій, «різьбярем Олівою, чехом за походженням».
З 1830 р. в церкву Святої Трійці перенесено із замкового костьолу «великої цінності образ Матері Божої» (як важливу інформацію для відвідувачів  це зафіксовано в путівнику по Тернопільському воєводстві Томаша Кунзека, 1936 р.).
Цінною духовною реліквією, що зберігається в церкві, є касетка з мощами Іоана Хрестителя, про яку згадує польськомовний напис збоку від вівтаря, датований 1735 роком. Це – досконалий опис походження касетки (мощів) та урочистого їх перенесення з парафіяльного костьолу до церкви в часи перебування у місті греко-католицького митрополита Атанасія Шептицького (1-ша пол. XVIII ст.).
На північно-західній околиці в межах історичного міського ареалу знаходиться монастир Бернардинів з костьолом Св. Миколая. Культова споруда зводилася у 1630–1683 рр. з ініціативи декількох представників роду Сенявських (Урсули, Миколи), а період будівництва келій затягнулося до 1716-1742 років.
В основі костьольного вівтаря було закладено образи Непорочної Діви Марії та св. Антонія. У стилістичному відношенні комплекс є відобразником гармонійного поєднання пізньоготичних, пізньоренесансних й барокових елементів.
Комплекс збудований для монастиря бернардинців, мав оборонне значення. Келії примикають до північного фасаду костьола. Вони двоповерхові, прямокутні в плані, з внутрішнім двориком, оточеним галереєю.
На південній околиці Бережан збереглася до нині дерев’яна церква св. Миколая – яскравий зразок традиційної української церковної арxітектури XVI-XVII ст. Вона зводилася на поч. XVII ст.
Тоді ж Львівський єпископ Гедеон Балабан ініціював створення при ній першого в Бережанаx церковного братства. Мистецький рівень інтер’єру посилював якісний бароковий іконостас традиційого п’ятирівневого компонування.
Культовим центром Бережанського оєврейського середовища була Велика синагога, яка була збудована в 1718 році в межаx компактного міського розселення юдеїв та доповнювала навколишній єврейський культурно-освітній фон (навчальні заклади, бурси).
Як зазначав на поч. ХХ ст.  М. Мацішевський, у Бережанах “окрему націю творили вірмени”. Перші згадки про вірменські поселення в  місті зустрічаються в міських книгах з 1681 р. та в люстрації міста за 1682 рік.
Ще на поч. XVIII ст. вірмени в Бережанах масово використовували вірменську мову, навіть підписувалися в актових книгах вірменською. В 1710 році привілеєм Миколая Сенявського організована окрема парафія, яка опікувалася вірменськими общинами всього сучасного Тернопілля.

Безумовно, дух вірменського етносу відобразився у Вірменському костьолі, зведеному в 1764 році за ініціативи місцевого пароха Деодата Горбача.

Це споруда втілює у собі барокові стильові традиції; її дах прикрашено дзвіницею-сигнатуркою. Від вулиці будівля відділяється кам’яною стіною, яка свого часу мала оборонний характер, з гармонійно вмурованою трьохаркадною дзвіницею. З трьох інших сторін церкву оточував дерев’яний паркано (за інформацією 2-ї. пол. ХІХ ст.) .
Серед цікавих в історичному та історико-архітектурному відношенні об’єктів цивільної архітектури Бережан слід відзначити споруду Магістрату, зведену у сер. XIX ст., що розташована на вул. Банковій.
В ній у ХІХ ст. містився найбільший в Бережанах концертний зал, в якому відбувалися концерти і різні урочистості, наприклад 100-річчя виходу “Енеїди” І.Котляревського. Тут промовою виступав сам Б.Лепкий, тодішній учитель гімназії. В приміщеннях Магістрату тривалий час розміщувався створений у 1925 р. міський музей.
У 1910 р. поблизу  Магістрату було зведено стильово-еклектичну споруду банку. Проект будівлі належав львівському архітектору Іполиту Сливінському. Її фасад оздоблено мистецькою декоративною ліпниною та значною кількістю абстрактних й реалістичних скульптурних зображень. Інтер’єр  прикрашала велика колекція цінних картин.
Навпроти банку знаходиться будівля Повітової ради (нині – районна бібліотека). Зведена в 1899 р. у неокласичному стилі, вона символізувала впродовж 4-х десятиліть чинник державної влади у даному адміністративно-територіальному регіоні.
Споруда цікава не лише своїм адміністративним значенням. З 2-ї пол. 1920-х рр. й до 1939 року її окремі приміщення займала місцева філія Подільського туристично-краєзнавчого товариства – організації, яка залишила помітний слід у розвитку місцевого краєзнавчого руху та сфері пропагування Тернопілля як важливого терену для розвитку регіонального туризму.
Вулиця зацікавлює й іншими об’єктами цивільної функціональної забудови, які й до тепер не втратили своєї професійної значимості: будівля пошти та телеграфу 1905 р. (ідентичне її й сучасне використання), споруда Товариства народних шкіл кін. ХІХ-поч. ХХ ст. (сьогодні це один із корпусів Бережанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2).
Бережани як історичне місто зберегло свій шарм минулих епох, не дивлячись на не завжди позитивні умови та впливи. Тут залишилася патріархальність та, одночасно, відчувається естетика минулого, яка викликає роздуми про красу і цінність.
Яскрава історія міста, величний архітектурно-мистецький комплекс – все це породжує зацікавленість Бережанами та змушує приїжджати сюди знову і знову.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1918 публікацій.

Коментарі (2)

  1. […] Андрійович (02. 01. 1887, м. Бережани – 07. 10. 1970, там само; похований у м. Львів) – вчений […]

  2. […] Андрійович (15. 10. 1895, м. Бережа­ни – 20. 04. 1978, м. Коломия Івано-Франківська обл.) – […]

Залишити відповідь