НАЗАР Марія Іванівна

17.01.2013 | Автор: | Категорія: Письменники

З творчих доріг життя
о 55-річчя від дня  народження Марії Назар)

Моя найвища нагорода
І мій найвищий п’єдестал,
Коли чиясь душевна врода
Стає началом всіх начал.
 М.Назар

Марія Іванівна Назар – поетеса, активний громадський  діяч, публіцист, популяризаторка літератури на Тернопіллі, член Національної спілки журналістів України з 2009 року, завідувачка краєзнавчого музею с.Добриводи Збаразького району, голова первинного осередку «Просвіта», керівник районного методоб’єднання вчителів української мови та літературі.

Народилась у хліборобській родині, чим гордиться все життя. Бо саме від батькам і матері успадкувала бажання садити, плекати і вирощувати у душах людських усе найгуманніше, найдобріше.

Коли сонце
Вечорове захлюпоче,
І земля до берега спливе,
Я накинуть хустку, теплу хустку хочу
На її натомлене плече.

(«Мати»)

Щедро заквітчаний лан
Мудрістю й простотою…
Буду плекать пелюстки
Добрих його поривів.

(«Батькові»)

Після закінчення у 1972 році Доброводівської середньої школи, пішла працювати бібліотекарем у цю ж школу. Ще з років навчання у школі почала мріяти про професію педагога. Нелегким був шлях у неї до здійснення бажаного. Тільки у 1975 році вона вступила на філологічний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту, який закінчила у 1979 році. З цього ж року почала працювати в стінах рідної школи вчителем української мови та літератури. Невтомний пошук, виняткова працелюбність, любов до дітей і свого предмета допомогли їй досягти і зробити чимало.

Протягом педагогічної діяльності вона плекає серед своїх вихованців рідне слово, збагачує українську літературу:

Непогрішними будьмо у слові
 Як у вірі святій – у любові.

В 1998 році Марія Іванівна переходить викладати в Доброводівський районний комунальний технічний ліцей ім. О.Смакули, де і працює на сьогоднішній день.

Її педагогічна діяльність належно оцінена державою, про що засвідчує висока нагорода – медаль ім. В.Сухомлинського, якої вона єдина удостоєна в нашому районі, «Відмінник

освіти України», «Відмінник народної освіти УРСР», не одноразово отримувала почесні грамоти Міністерства освіти України. Марія Іванівна також гордиться і досягненнями своїх учнів, які постійно приймають участь у Всеукраїнських олімпіадах, конкурсах і здобувають перемоги на них. Слово – це компас життя і праці М.Назар, вчителя-словесника.

Ми – лиш краплина в морі  скреслім
Серед гріхів, серед чеснот
Все тимчасове на планеті,
А вічне – слово і народ.

Та біймось жити  тимчасово,
Пройти без спотикань, турбот
Бо ми – то це і є все слово,
Бо ми – то це і є народ…

Свої вірші письменниця почала друкувати в періодиці з 1970-х років, зокрема друкувалась в журналі «Тернопіль», газетах «Вільне життя», «Західна Україна» районній газеті, літературно-мистецьких альманахах «Курінь», «Рушник», «Подільська толока», «Літературна Зба-ражчина», «Освітянська скриня».

Марія Іванівна Назар авторка чотирьох збірок поезій

  • «Автографи одкровення» (2002)
  • «Франкові зерна» (2006)
  • «Підкова світла» (2007)
  • «Думки без абзаців» (2008),

видала дві книги з краєзнавства –

  • «Добриводи» (1997)
  • «Село Добриводи у пам’ятниках» (2008),

автор книг:

  • «Слово про Бориса Харчука» (1991)
  • «Слово про Осипа Роздольського» (2004).

Письменниця багатогранна і цікава людина. Вона любить подорожувати, відві-дала всі літературні музеї Тернопільщини, щорічно з 2005 року на день перепо-ховання Т.Шевченка відвідує Канів. Любить читати, її власна бібліотека нараховує понад 1000 примірників книг.

Марія Іванівна постійний організатор зустрічей школярів з письменниками Тернопільщини та України зокрема з І. Бастюком, Д. Павличком, В. Барною, П. Засенком, Я. Сачком, Б.Демковим, В.Кравчуком. Щорічно проводить Тижні писемності. З 2009 року – член Національної спілки журналістів України.

…У наш нелегкий і відповідальний час бути людиною непросто. Але дуже потрібно. Бо у всі епохи світ тримався на любові, добрі і праці, що є прописними істинами кожної людини. Як каже сама поетка: «…якщо мені з ласки Божої дано усі ці чесноти, то праця в ім’я життя стане моїм п’ятим мірилом буття…».

Тільки зорі в темну шибку
Глянуть променем тепла,
День спитає віщим словом:
«Що робила? Де була?…»

Всі таємниці, загадки майстерності письменника неможливо відкрити та викрити. До того ж, все тече, все змінюється. Не стоїть на місці й літературне життя, навпаки, воно непосидюче, вертливе, допитливе намагається гайнути за рамки свого часу. Література, як бамбук росте, розвивається; і немов гриби після теплого дощу, з’являються  нові твори Марії Назар.

Джерела

НАЗАР Марія Іванівна [Текст] /Літературна Збаражчина : реком. бібліогр. посіб. / Збараз. централіз. бібл. система, метод.-бібліогр. від., від. інформ. технолог. та автомат. бібл. процесів; уклад.: Н. Сенчишин, В. Радовська; ред. Т. Кульпа; вступ. сл. П. Сороки. – Збараж, 2017. – С. 138–146 : фот. – Режим доступу: http://zbarazh-library.com.ua/writen-books.html, вільний.

Підготувала: Радовська В., провідний методист методично-бібліографічного відділу

 

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1875 публікацій.

Залишити відповідь