З історії бібліотеки-філії с. Обич Шумської ЦБС
З історії бібліотеки-філії с. Обич Шумської ЦБС
Цікавою є історія.с.Обич. Перша згадка про нього датується 1441 роком, однак, на території сучасної Обичі ще 1368 року князем Данилом Острозьким було засновано монастир, що називався Татаринецьким. Є припущення, що цей, монастир був меморіалом на честь перемоги війська князя Данила Острозького над татарами в 60-их роках XIV століття. І надалі монастир знаходився під опікою князівської династії, незважаючи навіть над те, що належав до земель роду Мокосіїв, а пізніше – Боговитинів. Зокрема, син Данила Федір Острозький (пізніше канонізований як Святий) постачав монастир церковною літературою.
Татаринецький (Обицький) монастир в XVI столітті зазнав утисків з боку місцевих феодалів, однак, ігумен Мілетій Джуса добув для монастиря охоронну грамоту Короля Сигізмунда II Августа, адже в той час монастир був потужним осередком культури і разом з тим , оборонною спорудою.
У кінці ХVІ століття Монастир вже мав «Ренадієвську біблію», переписану в Новгороді в 1489-99 роках, твори письменника-полеміста Мелетія Смотрицького, книги з математики, граматики, риторики, логіки слов’янською, грецькою та латинською мовами.
1605 року монастир зазнав руйнувань і спустошення. Проте книги і архів очевидно були врятовані, бо оригінальні грамоти XVI століття були пізніше знайдені в Загаєцькому монастирі. Після розгрому монастир було відновлено, щоправда на другому місці. Цей монастир був дерев’яний і за легендами повторив долю свого попередника. При монастирі було кладовище, яке збереглось до цього часу разом з унікальними хрестами XVI -XVIII століття. Даний комплекс 1996 року досліджували професор. Волинського університету В.Я.Рожко і член спілки краєзнавців С.Я.Синюк. Матеріали дослідження увійшли до книги В. Я.Рожка «Православні монастирі Волині», виданої 1998 року в Луцьку. На тому місці люди знову відбудували невеликий храм Святого Миколая, який згорів 29 жовтня1803 року. Книги вдалося врятувати священику і його сім’ї, які проживали в маленькому будиночку біля монастиря.
У 1809 році на цьому ж місці селяни збудували цегляний Миколаївський монастир. За священиків Василя Отецького і Фадея Лівневича біля монастиря в прибудові була бібліотека, тут зберігались книги, акти, грамоти, які вдалося врятувати від пожежі.
Пізніше за священика Винадія монастир прибудували. Біля церкви був притулок для вдів і сиріт. А за священиків Модеста і Винадія в 1920 роках утворився жіночий монастир, який існував до 1950 року. Тут також було багато книг.
Під час війни книги було перевезено у с.Загайці, а пізніше у м.Почаїв. До війни у будинках поляків Супінського Броника, Казіка Фокти та Ужаковського Юзека були школи і бібліотеки. Коли поляків виселили з села, книги зникли невідомо куди.
Після Великої Вітчизняної війни, у 1946 році, в хаті Броника, Супінського була розміщена хата-читальня, бібліотекарем працювала Олеся Карп’юк..
В її хаті була відкрита школа і хата-читальня, в якій знаходилось 42 . брошури і підручники, В той час такі школи, були в сім’ях Ніколюків, Осіпчуків, Панасюків, Юрчуків, де було по одному класу. До будинку Супінського прибудували, цегляний клуб. Відкриття було 1 січня 1953 року.
У вересні 1954 року створили приклубну бібліотеку. На той час посади бібліотекаря не було. Обов’язки виконувала завідуюча клубом Люба Ілівна Божук:
1 січня 1957 року створили сільську бібліотеку, де уже знаходилось 912 брошур, працювала бібліотекарем Віра Олександрівна Прокопчук. Фонд збільшувався, читачі прибували. У 1980 році створили бібліотеку-філіал. Завідуючою була Віра Олександрівна Прокопчук, а бібліотекарем Валентина Сливчук
Пропрацювавши на бібліотечній ниві 34 роки, Віра Олександрівна в. серпні: 1991 року вийшла на заслужений відпочинок. Вона зробила великий внесок у розвиток бібліотечної справи. Все життя пройшла через бібліотеку, залишивши після і себе цілі покоління читачів. До цього часу в людей зберігається прищеплена нею любов до книги.
На сьогоднішній день у бібліотеці нараховується 502 читачі, з них-102 дітей до 15 р. Книжковий фонд складає 6835 примірників.