Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

03.11.2009 | Автор: | Категорія: Парки. Заповідники

Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

вул Козубського, 6,
м. Кременець, 47003,
Тернопільска обл.

тел./факс (03546) 2-37-58,2-37-87
E-mail: diaz@kre.tr.ukrtel.net

http://turdiaz.org.ua

http://turdiaz.ucoz.ua

На території Кременеччини нараховується 72 пам’ятки архітектури, з них 7 – національного значення. Це стало причиною того, що травні 2001 р Постановою Кабінету Міністрів України було створено Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник Метою створення заповідника було виявлення, налагодження дієвої охорони, повноцінного вивчення та оптимального використання пам’яток усіх категорій-історії, археології, архітектури, ландшафту, які входять у межі історичного ядра Кременця і Почаєва.

Із січня 2002 року почав діяти господарський відділ заповідника, у липні того ж року було створено відділ охорони, експлуатації й реставрації пам’яток історії і культури. Розширення діяльності ДІАЗу припадає на 2003 рік, коли відкрили науково-дослідний, масово-освітній відділ та відокремили бухгалтерію як окрему штатну одиницю. А в січні 2004 року почав функціонувати відділ туристично-екскурсійної роботи. У жовтні 2007 року у складі відділу туристично-екскурсійної роботи утворився сектор інформаційно-аналітичної роботи.

До складу заповідника увійшли настурна об’кти:

  • Костел св. Станіслава. Костел збудований у 1854 – 1857 рр. За взірець будівничі взяли петербурський костел св. Катерини, споруджений за проектом відомого французького архітектора Жана Тома де Томона. У храмі є надзвичайно цікавий пам’ятник Юліушу Словацькому — робота знаменитого скульптора Вацлава Шимановського, установлений у 1910 році з нагоди століття від дня народження поета.
  • Миколаєвський собор. На початку XVI ст. у центрі міста з’явився дерев’яний парафіяльний костел. У ньому 1606 р. оселилися ченці францисканського ордену. 1830 – 1831 рр. за розпорядженням царя Миколи І францесканський монастир закрили, а його споруди передали православній церкві. 6 (18) грудня 1832 р. колишній костел висвятили в Миколаївський собор.
  •  
  • Єзуїтський колегіум. Бароккові будівлі колишнього єзуїтського колегіуму, споруджені за проектом архітектора Павла Гижицького у 1731 – 1753 рр. У ценрі – пишний костел з багатьма пілястрами, карнизами, нішами. Його висота 42 м. Це найвища споруда Кременця. До костелу літерою П прилягають двоповерхові будівлі. 1805 рік зусиллями вчених і громадських діячів Тадеуша Четського й Гуго Колонтая відкрилася Волинська гімназія. У 1819 р. її реорганізували у Волинський ліцей – елітарний освітній заклад вищого типу. У 1833 р. за наказом царя Миколи І навчальний заклад перевели в Київ, де наступного року на його основі відкрили Університет св. Володимира.
  • Будинок «Близнята». Унікальна споруда XVII – XVIII ст., зведена в стилі барокко. Будинок перебудований. Складається з двох будинків покритих двосхилими дахами, що мають одну спільну внутрішню стіну. Характерні оригінальні карнизи, надвіконні та наддверні деталі, своєрідні балкони із залізною огорожею роботи місцевих спеціалістів.
  •  
  • Комплекс споруд Богоявленського монастиря. Монастир споруджений у 1760 році у стилі класицизму. Складається з церкви (будована, як костел реформаторів), келій та надбрамної дзвіниці, а також великого подвір’я з садом.
  • Палац Дзембовської. Палац збудований в першій половині XVIII століття (до 1750 р.) за проектом архітектора Юзефа Гофмана. Будівлю витримано в романтичному стилі з елементами мавританського (йдеться про центральну частину сучасного приміщення) колориту. Пам’ятка цікава, як взірець забудови палацового типу того періоду. Споруда вирішена в традиціях класицизму. Навколо вілли англійським садівником Діонісієм Міклером було розбито парк. В кінці ХІХ ст. садиба належала графу Павлу Олександровичу Демидову
  • Чеснохрестська церква. Історія дерев’яної церкви, що затишно вписалась у невисокий пагорб, пов’язана зі святою Параскевою П’ятницею. На прохання жителів міста у 1633 р. церква була перенесена з П’ятницького цвинтаря. В 1670 р. її спалили татари. Відбудована церква проіснувала до 80-х років ХІХ ст. У 90-х роках ХІХ ст. побудували нову за типовим проектом, який існував на той час у кожній єпархії.
  • Полкова церква. У 1902 – 1905 рр. на краю військового містечка збудували велику церкву імені св. Інокентія Іркутського, якого вважали небесним покровителем полку. Військове містечко за роки революції та громадянської війни було зруйноване, а храм, що якось уцілів, у 1919 р. переосвятили в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. В оздоблені Полкової церкви головна роль відведена художнім і технічним якостям цегли. Формами храм нагадує російські церкви XVII ст., наслідування яких на схилі імперії Романових вважали прикметною ознакою "національного стилю".
  • Польське кладовище. На північному схилі гори Воловиці розкинулося Польський цвинтар — кладовище католицької громади Кременця, започатковане 1890 року.
  • Козацьке кладовище. На мальовничому пагорбі під горою Чернечою (колись тут стояла церква великомучениці Параскеви П’ятниці) біліють кам’яні хрести П’ятницького кладовища. За місцевою легендою цей цвинтар називають ще Козацьким.
  • Єврейське кладовище. До початку Другої світової війни в Кременці була численна єврейська громада. На схилі однієї з гір добре збереглося єврейське кладовище, якому майже п’ять століть.
  • Замкова гора. Над містом нависає стрімка Замкова гора, що піднімається над рівнем моря на 397 метрів. Гору завершують мальовничі розвалини старого замку збудованого у ХІV-XV ст. із каменю-пісковика. Гора ще носить умовну назву Бона, що походить від імені дружини польського короля Сигізмунда 1, який подарував їй в 1536 році Кременець і навколишні села. Нині залишки Кременецького замку стоять, як свідки героїчної минувшини народу у боротьбі за свободу і незалежність ріднокраю.
  • Комплекс споруд Почаївської Свято-Успенської лаври. Унікальний пам’ятник історії та культури, один з найбільших діючих в Україні православних чоловічих монастирів, який виник у середині ХVI ст. Спочатку тут, на Почаївській горі, знаходилась одна дерев’яна церква. Значно пізніше була змурована – Успенська, при якій після 1597 року постав Почаївський монастир. В 1833 році монастир одержав статус Лаври.

Також до складу запокідника увійшли:

  • Кременецький краєзнавчий музей — науковий і культурно-освітній заклад, який збирає, зберігає, вивчає і популяризує різноманітні матеріали про природу, історію і культуру північних районів Тернопільської області, що входили в минулому в Кременецький повіт. Виник у 1937 р. Був складовою Кременецького ліцею і знаходився в одному з корпусів цього навчального закладу, у 1939 р. став самостійною установою. У 1950 р. перенесений у нинішнє приміщення, яке раніше займала Волинська духовна консисторія. У музеї зібрано близько 65 тис. експонатів, що висвітлюють природу, матеріальну й духовну культуру, етнографічні особливості Південно-Західної Волині. Тут є цікаві ентомологічні, палеонтологічні, археологічні, нумізматичні колекції, старовинна зброя, предмети побуту. В одному із залів висвітлюється перебування на Кременеччині восени 1846 р. Т.Шевченка і вшанування тут його пам’яті. Відвідувачі мають змогу побачити справжню кольчугу руського воїна, середньовічні мечі, рідкісні стародруки, українські грошові знаки епохи революції 1917 р. У науковій бібліотеці музею чимало рідкісних видань. Структурним підрозділом Кременецького краєзнавчого музею є меморіальний музей художника І. Хворостець кого в місті Почаєві.
  • Музей ім Ю. Словацького. 20 вересня 2004 року в Кременці в рамках проведення року Польщі в Укріїні урочисто відкрили музей Юліуша Словацького. Кременець подарував світові Словацького, а Словацький відкрив для світу Кременець. Єдиний у світі музей, неповторний своїми експозиціями, котрі висвітлюють життєвий шлях польського поета-романтика.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2001 публікацій.

Залишити відповідь