Теребовлянський замок

13.06.2018 | Автор: | Категорія: Пам’ятки та пам’ятні місця

Самі укріплення, залишки якого можна побачити зараз у Теребовлі, збудували у 1630-х рр. під керівництвом місцевого старости Олександра Балабана. До того на замковій горі було аж три фортеці.

Першим історичним замком у містечку про який збереглися писемні згадки, був давньоруський, що його звели у IX-X ст. Найбільшої могутності цей град досяг за правління князя Василька Ростиславовича.

Фортеця Василька була дерев’яною, огородженою частоколом, і лише замкову церкву у ній збудували з каменю. Твердиня мала декілька оборонних рубежів, однак там не було колодязя. Археологи припускають, що воду сюди підводили підземним шляхом або просто наповнювали резервуари.

Васильків замок був не таким як той, що зберігся досі. Навіть вхід до нього був не зі східного боку, як тепер, а з північного — з боку сучасного парку. Під замком були льохи.

Після смерті 1124 р. Василька, Теребовлянське князівство увійшло до складу, Галицького, а пізніше — до складу Галицько-Волинського князівства. За князювання Володимира Ігоревича з роду Ізяславичів, Теребовля знов набуває незалежності. Проте в 1211 році в битві з мадярами, князь потрапив в полон і був страчений з братами і батьком.

У ті часи дерев’яні мури замку розпочали обкладати каменем, але у 1241 р. Теребовлю вщент зруйнували ординці хана Батия. У 1341 р. місто вже згадують як завойоване поляками. В 1346 р. польський король Казимир перебудував фортецю. Про цей новіший замок відомо мало, але він був кам’яним і зі стінами завтовшки 1-2 м.

Близько 1360 року на місці колишньої дерев’яної фортеці князя Василька виріс кам’яний замок, що став форпостом польсько-шляхетських володінь. У 1389 році Теребовля отримала магдебурзьке право, а 1434 року стала повітовим містом.

Теребовлянський замок відігравав велику роль в обороні всього краю від татарських та турецьких нападів. Внаслідок частих боїв Теребовлянський замок став непридатним для оборони. 1534 року його відремонтували коштом старости Станіслава Тенчинського і його брата Анджея.

У 1594 р. Теребовлю здобув Северин Наливайко. Замок тоді не пошкодили, але за 1605-1625 рр. він переніс 15 штурмів татар і знову занепав. Тільки після всіх цих подій надійшла черга будівництва фортеці, якою можна прогулятись тепер.

Її стіни сягають 3,5 – 5 м завтовшки і до 18 м заввишки. Вхід до замку зробили на висоті 3 м над землею, і туди можна було потрапити лише за допомогою спеціального помосту. Є припущення, що саме під час цієї перебудови зруйнували церкву, де похований князь Василько

1631 року на Замковій горі було споруджено більшу, муровану з каменю фортецю, руїни якої збереглися до наших днів.

Це грандіозне будівництво здійснено під керівництвом старости Олександра Балабана. Під час національно-визвольної війни 1648-1657 років Теребовля була одним із центрів народного руху на Галицькому Поділлі.

У 1648 році козаки Богдана Хмельницького побували на замковій території, бо польська шляхта здала фортецю без бою. Теребовлянський замок неодноразово витримував ворожі облоги. В 1675 році турецько-татарська армія Ібрагіма-Шишмана оточила замок.

Два тижні захисники твердині героїчно оборонялись і витримали облогу, хоча фортеця зазнала значних пошкоджень. Нові напади татар у 1687 і 1688 роках стали для Теребовлянської твердині й міста фатальними. Замок більше не піднімався з руїн.

Крутою спіральною стежкою піднімаємося на Замкову гору. З чотирикутної вежі видно всю фортецю XVII століття. У плані замок має неправильну, видовжену і звужену на південь форму п’ятикутника, що повторює конфігурацію гори.

Потужні мури, шириною від двох з половиною до п’яти метрів, посічені отворами бійниць, були пристосовані до тривалої оборони. Південна і західна вежі збереглися на висоту двох ярусів, а східна – трьох ярусів. Вони мали внутрішні дерев’яні бойові галереї.

У східній оборонній стіні на значній висоті є в’їзд до замку у вигляді арки з тесаного білого каменю і з різьбленими кам’яними консолями з внутрішнього боку, на які опирався звідний міст.

Криниця, розташована в центрі замку, частково завалена і перекрита монолітною плитою. Підземні ходи й глибокі льохи ще чекають своїх дослідників. Про внутрізамкові споруди нагадують хіба порослі травою і чагарником пагорби. На території замку розкопано поховання, датоване XVI століттям.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1975 публікацій.

Коментарі (1)

Залишити відповідь