СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА

 В Релігії | Діяльність церкви, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ КРАЮ, Церкви | Монастирі | Некрополі | Культові споруди

Свято-Успенська  Почаївська  лавра (ставропігійний чоловічий монастир)
вул. Возз’єднання, 8, м. Почаїв, 47025 Кременецький р-н, Тернопільська обл., 47028
тел.: (03546) 6-10-44 (намісник); 6-12-18 (вратарня);  6-16-56 (готель);
E-mail: geronda1@rambler.ru сайт: http://www.pochaev.org.ua
Намісник  — архієпископ Почаївський Володимир (Мороз)

Почаївська Свято-Успенська  лавра — духовна скарбниця українського народу, якій протягом кількох століть поклоняється увесь світ. Це найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні.

ЇЇ історія нараховує сім з половиною століть. Монастир був заснований ченцями, що з’явилися тут в 1240-1241 рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика дерев’яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з’явилася ченцям богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель начебто залишився відбиток її стопи.

В архіві Почаївської Лаври знаходиться рукописна праця польською мовою під назвою «Монастир-скит», датована 1732 роком. У ній подана найдавніша оповідь про заснування Почаївського монастиря. У згаданій праці ідеться про ченця Мефодія, який у 1219 році прибув сюди з Афону і освятив Почаївський монастир. Приблизно до того часу відносять і з’яву Божої Матері на Почаївській горі, де з-під залишеного нею сліду стопи забило чудотворне джерело.

Перша писемна згадка про Почаївський монастир датована 22 травня 1527 роком. Будівництво мурованого монастиря почалося в XVI ст., коли власниця цих земель Анна Гойська, до заміжжя — Козинська, записала в кременецькі земські книги свої великі пожертвування на будівництво Почаївської церкви та одноповерхових келій для ченців.

Завдяки цьому спонсорству будівництво пішло скоріше і було невдовзі закінчено. Гойська, крім того, подарувала монахам чудотворну ікону Богоматері в 1597 р.

Першим ігуменом Почаївської обителі у 1604 році став Іов Желізо. Завдяки його активній роботі Почаївський монастир у першій половині XVII ст. значно розбудували. Прожив ігумен в монастирі майже 50 років.

Він автор багатьох трактатів, проповідей. 28 жовтня 1651 року ігумен відійшов у вічність. Майже через 8 років його канонізували і Почаївський монастир отримав третю святиню — освячені мощі Іова Почаївського. Першою святинею Лаври є Стопа Божої Матері, другою — Чудотворна Ікона Почаївської Богоматері. Четвертою святинею монастиря стали освячені мощі Ігумена Амфілохія, які було канонізовано 12 травня 2002 року.

З 1713 до 1832 рр. Почаївський монастир був греко-католицьким, належав до Василіянського Чину. Саме у той час монастир був найбільше розбудований, зокрема тоді був збудований головний храм Лаври — Святоуспенський. З 1730 р. діяла Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок.

Статус Лаври монастирю було надано 13 жовтня 1833 року. Восени 1846 року як член Київської Археологічної комісії, Почаїв відвідав Т. Г. Шевченко, який зробив чотири акварелі видів Лаври, та два ескізи.

Подорож Тараса Шевченка на Тернопільщину→

Починаючи з ХІХ ст. старі будівлі реконструюються, споруджуються нові: надбрамний корпус, дзвіниця, друкарня, Троїцький собор (1910 –1913 рр.).

Нині на території Лаври діють сім церков: Успенський і Троїцький собори, Печерна, Антоніївська, Похвальна, Варваринська і Різдвяно-Богородицька церкви. З головним храмом Лаври добре гармонує чотириярусна дзвіниця висотою 65 м, збудована в 1861-1871 роках за проектом архітектора К. Раструханова. На одному з її ярусів висить найбільший в Україні дзвін, що важить понад 11,5 т. Від його звуків дрижить земля. Храм відомий своєю чудовою акустикою. Раніше найбільший дзвін було чути на 30 км., приблизно — десь на 10.

Архітектурний ансамбль Лаври сформований з домінантою — Успенським собором 1771— 1783 рр. (за проектом архітектора Готфрида Гофмана, а роботи виконувались під керівництвом Петра Полейовського). При його будівництві архітектора просили «даремно гроші не тринькати, зайве не вигадувати».

Щорічно монастир обіцяв виплачувати архітектору 864 злотих. Гофман майстерно використав скелясті тераси, що підіймалися вгору. Їх наростаючий ритм підкреслює ажурний силует собору. В стелях бокових коридорів храму зроблено круглі отвори, через які можна побачити три яруси хорів. Такий архітектурний прийом творить в інтер‘єрі фантастичну гру світла та тіней.

Успенський собор відрізняється насиченим рокайлевим декором: лучкові сандрики, композитний ордер напівколон, спарені та поодинокі пілястри, декоративні вази, ліпнина, всього вдосталь, всього багато. Декоративне убранство Успенського собору складається в кінці ХІХ ст. за активної участі петербурзьких академіків та художників С. Комарова, Г. А. Боссе, І. М. Горбунова, Н. Лаврова, Є. Я. Васильєва, М. В. Нестерова, С. Ф. Верхівцева.

Настінний масляний живопис собору виконаний в 1876 році лаврськими майстрами. Деякі композиції поміщені в масивні ліпні картуші. Збереглися також роботи, виконані в 1807 році здібним художником Лукою Долинським. Живопис інтер’єрів був реставрований в 1980 р.

В монастирі є 13 дзвонів, 2 з них — годинникові. Щодо ікон, то в інтер‘єрі є деякі ще 1646 року, а головний іконостас був привезений з Москви. На «чудотворній» іконі оклад — золотий, зі справжніми діамантами та рубінами. Ікона коронована одним з пап римських.

В комплекс споруд лаври в Почаєві входять ще келії 1771—1780 рр., архієрейський будинок 1825 р., дзвіниця 1861—1871 рр. і надбрамний корпус 1835 р. В розробці, плануванні, в підготовці інтер’єрів та організації будівельних робіт в Почаєві брали участь відомі архітектори Матвій та Петро Полейовські, Ксаверій Кульчицький.

Починаючи з 1830-х років старі будівлі комплексу реставруються, до них додаються нові споруди (згаданий вже надбрамний корпус, дзвіниця, друкарня за мурами комплексу (1895—1896), Троїцький собор).

Келії будував з цегли Г. Гоффман за участю К. Кульчицького. Це кілька прямокутних корпусів, з’єднаних між собою та з Успенським собором в замкнену композицію з внутрішнім двориком. Північний корпус триповерховий, всі інші — двоповерхові. Коридорне планування з одностороннім розміщенням приміщень. Коридори перекриті хрестовими склепіннями.

Будинок архієрея зведений в стилі класицизму. З цегли, прямокутний в плані. Розміщений на схилі пагорба, тому його східний фасад триповерховий, західний і північний двоповерхові, а південний – чотириповерховий. В 1846р. тут зупинявся і працював Тарас Шевченко – про це нагадує меморіальна дошка.

Дзвіниця — з цегли, поштукатурена, має п’ять ярусів, відзначається насиченим декором. Третя за висотою дзвіниця в Україні (після Успенського собору Києво-Печерської лаври та Софії Київської). Висота її — 65 метрів.

Надбрамний корпус зведено в стилі класицизму. Це цегляна двоповерхова прямокутна споруда. Її головний фасад вирішено у вигляді чотириколонного портика доричного ордеру. В Лаврі є й печерна церква монаха Іова в справжній печері, там зберігаються його мощі.

Свято-Успенська Почаївська лавра — одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Іова (10 вересня).

Святині Свято-Успенської Почаївської лаври:

  • слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води,
  • чудотворна ікона Матері Божої Почаївської,
  • мощі преподобного Іова,
  • мощі ігумена Амфілохія.

Святі монастиря

Споруди Свято-Успенської Почаївської лаври:

  • Свято-Успенський собор (1771—82 pp., арх. Г.Гофман)
  • Троїцький собор (1906—12 pp., арх. А.Щусєв)
  • келії (1771—80 pp.)
  • Архієрейський дім (1825 p.)
  • дзвіниця (1861—69 pp.) висотою 65 м
  • надбрамний корпус (1835 p.)
Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.