Скалатський замок

30.10.2009 | Автор: | Категорія: Пам’ятки | Пам’ятні місця

смт Скалат,
Підволочиський р-н,
Тернопільська обл.

Скалатський замок – видатна пам’ятка оборонної архітектури, яскравий приклад регулярних баштових замків Поділля ХVII ст. Замок збудував галицький мечник Кшиштоф Віхровський у 1630-1634 роках. Після того як його дочка Вероніка вийшла заміж за сяноцького каштеляна Яна Фірлея, замок перейшов у власність дому Фірлеїв.

У часи свого спорудження у ХVII ст., замок знаходився на околиці міста й охороняв під’їзди до нього. Сьогодні ж Скалатська твердиня знаходиться у самому серці Скалата і є унікальним об’єктом Поділля. Замок розташований у заплаві притоки річки Збруч, у південо-західній частині населеного пункту. Його було зведено на кошти польського шляхтича Кшиштофа Вихровського в 1630 році.

За планувальною конфігурацією замок наближений до квадрата. Усі стіни впираються у чотири ідентичні п’ятигранні наріжні вежі, які орієнтовані точно за сторонами світу. У вежах розташовані бійниці, що мають чотири яруси.

П’ятикутні в плані вежі мають високі шатрові черепичні покрівлі. Найдовша, північна, стіна мала довжину 92 метри, південна і західна – по 72, а східна майже 63 м. Уздовж східного муру містилося панське помешкання.

До протилежної, обводової, стіни прилягав комплекс господарських приміщень. Замок був розрахований для утримання та забезпечення бойової діяльності цілого гарнізону. В північній оборонній стіні знаходилася в’їзна брама.

Крім веж, котрі подібно до бастіонів охороняли підходи до замку, цей оборонний комплекс мав добре продуману систему допоміжних фортифікацій. Для посилення обороноздатності та неприступності Скалатського замку, його будівничі використали природні фактори цієї місцевості.

Так, з півночі та південного сходу замок оточували вали і рів глибиною до 2 метрів, наповнений річковою водою. Зі слів старожилів, ще кілька десятиліть тому можна було побачити цей рів з водою. З двох інших сторін підступи до міста охороняли в’язка багнюка і трясовина.

Сам Скалатський замок неначе дрімає над мальовничим ставком. Можна сміливо припустити, що це водоймище відігравало у життєдіяльності міста й фортеці не лише естетичну роль. Принаймні, про тутешній ставок, яким володів костел, є писемні згадки від 1728 року, коли місцеві жителі, мабуть, протидіючи католицькій експансії, розкопали греблю.

Незважаючи на свої різнопланові фортифікаційні задумки, скалатський замок недовго простояв неушкодженим. XVII століття в українській історії закарбувалося великими перемогами та нищівними поразками. Так, під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького замок опинився у вирі подій.

У вересні 1648 року Скалатський замок захопили озброєні повстанські загони та ватаги місцевої бідноти. У 1651 році фортеця вже вдруге не змогла витримати натиску військ Хмельницького. Наслідком цих подій, було цілковите спустошення замку. Остаточно скалатська фортеця втратила свої оборонні функції у 1672 році, під час турецько–татарських набігів на Поділля, Волинь та Галичину.

В кінці XVII ст. новий власник замку Ян Фірлей перебудував його та використовував як своє житло. На замковому дворі, поблизу східної стіни, виростає палац, у північно-східній фортечній стіні з’являється кам’яна в’їздна брама з двома воротами по боках, пишно декорована кам’яним лицарем, вазами і меморіальною дошкою з описом історії замку.

Старі вежі теж оновили: два верхніх яруси вимурували з цегли і облицювали тесаними регулярними блоками вапняку. Стіни замку з усіх боків сягали 6-метрової висоти та двометрової товщини. В XVIII ст. Марія з роду Водзітських-Сцип’янових перебудовує твердиню під власну резиденцією. А наприкінці ХІХст. на кошти графа Ростовського архітектор Теодор Талевський відреставрував башти замку в неоготичному стилі.

Залишки вхідної брами ще можна побачити у північно-східній частині замкових мурів. До цієї брами вів колись дерев’яний міст. Перша світова, а потім і Друга Світова війни стерли Скалатську твердиню з лиця землі.

Все, що ми сьогодні можемо побачити – результат повоєнної відбудови. Існуючі наріжні башти замку теж результат реставраційних робіт 60-их років ХХ століття. Ці муровані з місцевого пісковику башти мають ще й підвальний рівень. У двох нижніх наземних ярусах, крім квадратних, влаштовано й характерні для подільських замків перехресні бійниці.

На третьому ярусі виступають машикулі. Бійниці четвертого ярусу мають ключеподібну форму. Шестиметрових стін ми зараз уже не побачимо, хоча ще у 20-их роках ХХ столітття вони височіли над містом.

Безумовно, численні відбудови та реставрації, яких зазнала Скалатська твердиня вподовж століть, своєрідним чином вплинули на її зовнішній вигляд. Очевидно, що первісний образ оборонної фортеці уже в минулому. Реставраційні роботи багато в чому спростили архітектурне вирішення фортифікаційного призначення замку.

Відбудова палацу зробила його набагато скромнішим. За п’ять десятиліть, коли за фортецею ніхто не доглядав, не підтримував її у належному стані, вона зазнала значних руйнувань. В радянський період територію замку з його спорудами місцева влада використовувала для господарських потреб міста. Довгий час Скалатський замок був улюбленим танцювальним майданчиком городян.

З 1988р. інститут «Укрзахідпроектреставрація» проводив обстеження пам’ятки, і у 1990 р. архітекторами І. Андрушком, Л. Ліщинським, Ю. Курцем під керівництвом М. Гайди розроблено ескізний проект реставрації та виведення замку з аварійного стану. Проект передбачає покриття новим дахом існуючих веж, а оборонних мурів – гонтами, розчищення бійниць, а також відновлення опалювальної системи оборонних веж. Що стосується навколо замкового рову, то він є засміченим.

Серед замків Тернопілля Скалатський – один із найпривабливіших. Шкода, що попри словесні та документальні обіцянки чиновників різного рівня, процес цілісної реставрації сильно забуксовує у бюрократичних тенетах. А тим часом, коли ми чухаємо потилиці, очікуючи на диво, наші західні сусіди отримують немаленькі кошти від своєї історичної спадщини, перетворивши замкові комплекси на туристичну Мекку.

На даний час замок у Скалаті є складовою Національного Заповідника «Замки Тернопілля». Можливо, тепер процес реставрації набере потужніших обертів. Й нарешті, завдяки ґрунтовним державним інвестиціям, вдасться відновити цю непересічну оборонну пам’ятку, яка заслужено увійде до реєстру найкоштовніших архітектурних перлин України.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1902 публікацій.

Залишити відповідь